Казка про Дієслово та частку Не

         Не за горами високими, не за морями глибокими, а ось тут, зовсім  поруч, у країні Морфології жило Дієслово. Було воно то перехідним, то неперехідним, то доконаним, то недоконаним. Перестрибувало з минулого часу в теперішній, з теперішнього – в майбутній. Мало дієвідміну та особу. У реченні присудком працювало. Словом, жило – не тужило.

         Та одного разу зустріло Дієслово частку Не. Глянуло воно в очі красуні і зрозуміло, що закохалося. Та й Частка Не відповіла йому взаємністю. І не зважаючи на те, що писалися окремо, жили вони дружно і щасливо. З'явилися навіть дієслова, які без не не вживалися (нехтувати, неволити, незчутися, непокоїтися). Та і префікс недо- вказував на неповноту дії теж писався разом (недочув, недобачає).

         Можливо, так і прожили б вони в любові та злагоді, якби не з'явився злий чарівник. Викрав він Частку і заявив, що відпустить її тільки тоді, коли з'являться семикласники, які виконають завдання, які він надіслав до всіх шкіл України.

Одержали ці завдання і ми. То, може, спробуємо допомогти Дієслову та Частці Не?