Лягаючи спати, Ігор згадав, що він сьогодні не відкривав
підручника з рідної мови. А завтра ж вчителька обов'язково викличе.
- Про що ж ми говорили сьогодні
на уроці? – намагався згадати хлопець. – Здається, про прийменник.
Але як Ігор не старався, згадати
щось про цю частину мови він не міг.
- Ну й не потрібен він мені
зовсім цей Прийменник. Обійдуся й без нього! – пробурмотів розгніваний Ігор і,
заспокоївшись, заснув.
Йому навіть на думку не спало,
що його слова зараз чує не хто інший, а сам пан Прийменник!
Страшенно образився він на
хлопчика.
- Як це я не потрібний? Якщо я
службова частина мови, то це ще нічого не значить, адже я роблю велику послугу
Іменнику, Прикметнику, Числівнику, Займеннику. Разом із ними у формі непрямих відмінків я вказую
на об'єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету та інші значення. Подумайте
самі, чи хто-небудь зрозуміє речення: «Учень іде… школи». Крім того, я належу
до тих, хто ніколи не змінюється. І раптом виявляється, що я не потрібний. Не
можу терпіти такої наруги! Піду світ за очі.
Написавши записку, Прийменник
зник.
А Ігор прокинувся вранці,
одягнувся. Аж тут мама кличе: «Іди снідати!»
- Залиш сніданок… столі, -
гукнув Ігор і сам здивувався, адже він хотів сказати «на столі».
- Що? – перепитала мама.
Ігор повторив, але знову вийшло
так само.
- Ти що, знущаєшся?! –
вигукнула розгнівана мати і пішла на роботу, не сказавши синові й слова.
Зайшовши на кухню, Ігор дуже
засмутився, адже сніданку не було.
-
Це
так і померти можна, - розгубився Ігор.
І раптом він побачив записку: «Якщо
ти вважаєш, що можеш обходитися без мене, будь ласка. Я зникну з твоєї мови. І
повернуся лише тоді, коли ти виконаєш всі мої умови:
1.
Зрозумієш,
що без мене не можна обійтися.
2.
Вивчиш
матеріал за опорною схемою.
3.
Виконаєш
всі тренувальні вправи, які я пропоную.
Прийменник»
-
Тепер
я все зрозумів! – вигукнув Ігор і схопив підручник.
Давайте й ми, діти, допоможемо Ігорю повернути Прийменника.
Немає коментарів:
Дописати коментар